Родина сидить за столом, усі їдять. Отут тещя встає й через якийсь час на її місце падають здоровенний, важенний годинник.
Зять: Эх, завжди говорив, що годинники відстають!
Сидять у будинку дружина й теща, а надворі зять шнурки гладить.
Дружина підходить до дверям, взувається.
Тещя з подихом: У дворі ні душі ...
Дружина: А де ж душити, мама?!